Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу для пропаганди «русского мира» вирішили звернутися до, без перебільшення, сильної жінки. Фізично сильної... «Офіційний» сайт «ДНР» взяв інтерв'ю у Мар'яни Наумової - чотириразової чемпіонки світу з пауерліфтингу, рекордами якої «був вражений сам Шварценеггер». Місцеві журналісти спробували показати, що духом дівчина-силач теж сильна. «Вона злетіла на спортивний Олімп, але пожертвувала світовою славою і кар'єрою заради Батьківщини... Нині Мар'яна безстрашно відвідує найнебезпечніші ділянки в зоні проведення СВО, щоб показати всьому світові, як живуть там люди», - патетично представили вони свою співрозмовницю. Сила є, розуму... Отже, «блогерка, воєнкор, волонтерка і наймолодша спортсменка в пауерліфтингу» розповіла про свою спортивну біографію. «Було все чудово - об'їздила весь світ, побувала в Сирії, в Північній Кореї. Загалом, у мене була б хороша, на мій погляд, кар'єра в Америці, тому що був контракт з американською фірмою спортивного харчування. Вони платили мені гроші, надавали квитки - загалом усе оплачували, брали мене на обкладинки. Я вийшла на обкладинці Powerlifting USA. Це круте видання, журнал про пауерліфтинг у США, і я прям була на обкладинці!» - згадала дівчина свої колишні заслуги. Однак, головна частина її інтерв'ю була присвячена тому, що «в 2014 році змінилося в спортивній кар'єрі». Наумова розповіла, що одразу підтримала антиукраїнські виступи на Донбасі, організовані російськими проксі. «Після 2014 року, коли я з'їздила до вас сюди, Україна відразу в чорні списки внесла мене. На «Миротворець» мало не з першого дня. І вони якось так написали, що «ця підтримує терористів, постачає їх зброєю», - запевнила вона, що займалася поставками виключно гуманітарної допомоги: «Я возила ранці, дитяче приладдя та спортивне обладнання». Але, судячи зі слів юної чемпіонки, вона не обмежувалася спілкуванням з дітьми Донбасу. «Спонсори почали ставити запитання. Кажуть: «Мар'яно, що це взагалі за фотографії з танками?», - визнала вона, що була частим гостем і на позиціях так званих «ополченців». Велику допомогу в перетворенні спортсменки зі світовим ім'ям на пропагандиста «русского міра» зіграв її батько - саме він привіз п'ятнадцятирічну дівчинку в охоплений тоді ще вогнем сепаратизму регіон. «Він хоч не піарник, не політолог, але він якось відчуває, що потрібно робити. Я йому завжди казала, що не хочу бути спортсменкою, хочу далі кудись рухатися, рости, розвиватися», - розповіла вона. Згодом волонтерську діяльність, якою Мар'яна Наумова справді займалася, а сепаратистські ЗМІ детально її висвітлювали, вона змінила на пропаганду у чистому вигляді - стала «Z-військкором». Своїм обов'язком вона вважає викорінення зі свідомості жителів «нових» територій усього українського. «На жаль, 8 років української пропаганди не минули марно», - не уточнила вона, чому відвела «українській пропаганді» лише 8 років. «Зараз ці території - Запорізька, Херсонська, Харківська області та інші потребують колосальної роботи з місцевим населенням. Можливо, це відео потім знову розберуть українські канали і скажуть, що Мар'яна Наумова запудрює мізки жителям, які залишилися там, на «окупованій території», - так оцінила вона свій внесок у формування іміджу «русского мира» з «людським обличчям»... «Z-військкор» щиро не розуміє, чому жителі України, з якими до російської окупації “під гнітом київського режиму пророблена велика робота”, не хочуть радіти “звільненню”. «Я навіть відчуваю це на своїх родичах, які живуть в Одесі, Запоріжжі. Зараз ми не спілкуємося. А раніше були братські, дружні дзвінки раз на тиждень - на Новий рік навіть змагалися, хто кого першим привітає... Нині, на жаль, усе це зійшло нанівець, хоч і рідня», - навіть не переймається вона питанням, чому рідні від неї відвернулися. Мабуть, це й не дивно: репортажі Мар'яни Наумової нічим не відрізняються від інших кремлівських фейків. Вона, наприклад, розповіла, як жителі зруйнованого Маріуполя раділи приходу російської армії і «показували, де стояв український танк, як він стріляв прямим наведенням у їхні будинки». «Журналіст має бути, як хамелеон. Потрібно вміти підлаштовуватися під будь-яку ситуацію. Будь-якою мовою розмовляти. Так, це не означає, що ти одягаєш якусь маску, або ти якась нечесна, неправильна людина. Це просто твоя робота, і ти маєш знаходити спільну мову з усіма», - дещо дивно формулює сильна жінка своє кредо і пишається тим, що “воєнкором стала” не через професійні навички. До речі, судячи з усього, своїх іменитих колег вона не дуже любить. «Коли приїжджають до людей простих у повному екіпіруванні, у крутій амуніції за 300 тисяч рублів - із захистом для шиї, наплічниками, каскою тощо - це все виглядає дуже дико. Я думаю, боже, я військових у такій екіпіровці, напевно, не бачила, а тут усього лише військкор», - обурюється Наумова. «Ось вони приїхали на своїх крутих тачках, відзняли матеріал і поїхали, а людей залишили, по суті, ні з чим... Це не журналістська робота», - визнає вона, що, за великим рахунком, кремлівські журналісти займаються елементарною пропагандою. На смирення... Луганські пропагандисти теж вирішили залучити до рекламування «русского мира» жінку, причому, не просту, а старшу черницю Лисичанського жіночого монастиря на честь ікони Божої Матері «Призри на смирення». Матушка Катерина дала інтерв'ю за каноном, щоправда, не за церковним, а за кремлівським. Перш за все, вона затаврувала, як без цього, «терористів» «Азова». «Пам'ятаю, як 29 липня зайшли українські військові. Стояли на молебні, коли закричали: «Танки!». Бійці з батальйону «Азов» вимагали пояснити, чому ми «московські». Говорила їм про ювенальну юстицію, ЛГБТ, запитувала: «Таких дітей хочете?», - в одне речення вклала черниця всі страшилки про «гейропу», до якої нібито прагне Україна. «Потім почалися обстріли... Снаряд влучив у будинок. У храмі ховалися і наші, і біженці. Пам'ятаю, як українські солдати ховалися за храмом - вірили, що тут безпечно», - не уточнила вона очевидного - хто ж почав обстрілювати обитель, якщо ця місцевість контролювалася ЗСУ. Але з подальшої розповіді матінки Катерини, звісно, випливає, що і біженці, і обстріли - це все справа рук «визволителів». «Коли російські війська підійшли 2022 року, ми плакали від щастя. До цього молилися, щоб вони прийшли... Немов говорили: «Донбас не зломити», - розповіла вона. І ось вони прийшли - від колись процвітаючої обителі залишилися тільки купи каміння, але старша черниця запевняє, що всі щасливі: «Сьогодні наш храм - не просто будівля. Це символ того, що навіть у руїнах триває служба». Так виглядав храм до приходу «русского мира»
